Схеми податкового шантажу. Повне Інтерв’ю Віталія Кулакова «СтопКору»

By in
570
Схеми податкового шантажу. Повне Інтерв’ю Віталія Кулакова «СтопКору»

Як реагують податківці на підприємства, що зареєстровані на фіктивних осіб? Все дуже просто – запускається ланцюгова реакція і починають потерпати реальні функціонуючі компанії. Хтось просто несе гроші, а інші зіштовхуються з обшуками та блокадою роботи підприємств. Як функціонує система, в якій слідчі судді по декілька днів виносять ухвалу, а самі слідчі займають чергу на ніч, поки слуги Феміди тонуть в паперах? Як впливає на роботу правоохоронців відсутність часових меж для розслідування кримінальних проваджень та чому від цього страждають бізнесмени? Такі теми обговорила журналіст «СтопКору» Марина Супрун в інтерв’ю з керівником адвокатської компанії Віталієм Кулаковим.

 

– Чому податківці так часто нападають на український бізнес? Які в них цілі: вони хочуть дійсно поповнити державний бюджет чи вони просто хочуть завадити роботі бізнесменів?

– Мета податківця має бути такою: щоб особа, яка не сплачує податки до держбюджету, була притягнута до відповідальності. І в зв’язку з цим бюджет наповнювався належними платниками податків, оскільки наповнювати бюджет країни коштом порушників теж неправильно. Потрібно створити такі умови, щоб цих порушників не було. А якщо вони є – їх треба виявляти та карати, щоб іншим не хотілось порушувати закон.

На жаль, сьогодні податківці налаштовані на більш корисливі дії, які полягають в отриманні дивідендів чи вигоди — грошової та іншої. Чому? По-перше, на сьогодні, за статистикою, майже на 30 відсотків щороку збільшується кількість ухвал суду щодо проведення обшуків або тимчасового доступу до документів. І це попри роботу антикорупційних та інших правоохоронних органів, які мають із цим боротись. Тобто, умовно кажучи, в нас збільшується і кількість правопорушень, ймовірно. Тоді питання: а хто з ким бореться? Я вважаю, що податківці, які здійснюють розслідування кримінальних правопорушень, часто користуються своїм посадовими становищем і фактично «обілечують» певні підприємства.

Розкажу Вам найпоширенішу схему. Уявімо, що існує підприємство, його реєструють на якусь, умовно кажучи, невідому особу. Це може бути особа з соціальними проблемами і так далі. Їй дають 100$, вона віддає свій паспорт і на цей паспорт реєструється підприємство. Фактично, особа є засновником чи директором, зі свого боку інші зацікавлені люди здійснюють господарську діяльність. Тобто, фактично, приховано скидають відповідальність на цього директора. Це підприємство іноді надає реальні послуги, а іноді може здійснювати нереальні послуги. Але в будь-якому випадку це підприємство працює. Далі, коли воно потрапляє в поле зору податківців, звісно, першочергово вони йдуть до засновника. Вони кажуть, що він директор підприємства, людина ж відповідає, що нічого про це не знає і не має до цього відношення. У відповідь податківці кажуть: «О’кей, ось тобі ще (гроші – ред.), напиши (заяву – ред.)». Тоді людина пише, що не має відношення до цього підприємства, і що вона віддала комусь свій паспорт, на який воно було зареєстровано. І тут є пастка. Вона полягає в тому, що самі правоохоронці обіцяють цій особі за співпрацю не притягувати до відповідальності. Особа це все пише і йде. Але насправді всі ці матеріали слідство скеровує до суду. І відносно цієї особи обвинувальний акт потрапляє до суду, її засуджують. Звичайно, що вона не йде в тюрму – їй дають або умовне, або інший вид покарання, але не позбавлення волі. Однак в будь-якому разі виходить, що людина вже має судимість. Тільки їй про це не кажуть. Самих же правоохоронців доля таких підставних фігур взагалі не цікавить, бо їм цікавий наступний, 2-й етап, оскільки з 1-го етапу вони нічого не заробляють.

Інший етап – він вже коштовніший, що ж відбувається? Маючи вирок суду стосовно цієї особи, що вона начебто здійснила фіктивне підприємництво, згідно з 5-им додатком з доданої вартості за декларацією, в автоматизованій системі виявляють всі підприємства, які співпрацювали з оцим фіктивним підприємство і формується певний список. Правоохоронці звертаються до цих підприємств з реального сектору економіки і кажуть, що вони співпрацювали з фіктивним підприємством. Далі за планом – візит на підприємство, зняття податкового кредиту та нарахування штрафних санкцій.

– А обшуки?

– Якщо всі вважають, що правоохоронці отримують задоволення від цього – ні, це дуже важко – зробити певні дії, перш ніж до цього підприємства прийти. Спочатку податківець здійснює виклик або письмово просить надати документи, але ж підприємство розуміє, де його слабкі точки, саме тому деякі одразу біжать з пропозицією їх не чіпати.

Деякі підприємства говорять «ні, ви помиляєтесь, у нас все законно». От саме стосовно них і розпочинаються певні дії.

Тимчасовий доступ до документів, обшуки та інші певні слідчі дії здійснюються виключно з дозволу слідчого судді, тобто особа слідчого має звернутись до прокурора – процесуального керівника, погодити своє клопотання, потім піти до суду, отримати дозвіл суду в формі ухвали. Потім він вже йде до підприємства і або здійснює тимчасовий доступ або проводить обшук. Цікаво, що у нас правова система така, що в деяких судах слідчі навіть чергу займають на ніч, щоб потрапити до канцелярії суду та зареєструвати це клопотання. Потім чекають ще якийсь час, щоб отримати цю ухвалу суду.

Тут дивна ситуація: по-перше, слідчий витрачає майже день, щоб просто його тобі подати, а далі фактично на самому засіданні слідчий не присутній, що теж для мене дивно. Адже інститут слідчого судді на те й потрібен, щоб він, як незалежний фахівець, дивився за тим, щоб слідчі не зловживали своїм посадовими обов’язками. Але слідчий не приходить, прокурор не приходить, вони формально подали і слідчому судді кожен ранок приносять велику пачку документів на розгляд. Щось вони розглядають за день, щось за два, щось за три, а щось і за чотири. Тобто ми навантажуємо суди, ми навантажуємо слідчих, а потім страждають ще й підприємства. Усі ці дії взагалі нікому не вигідні, оскільки суд перевантажений, то слідчий фактично втрачає день, щоб просто занести папірці – такого не має бути.

Потрібно зробити таке законодавство, щоб слідчі займались реальними справами, тоді їх не буде стільки, щоб перевантажувати суди і вночі стояли в черзі, тоді нормально будуть розглядатися ці питання і тоді слідчий суддя в змозі буде реально вдатися в ситуацію. Те, що іноді виносять судді – це нонсенс. Наприклад, судді, а їх, на жаль, більшість, виносячи ухвалу про проведення обшуку, мають там визначити – чому вони задовольняють це клопотання, в чому полягають протиправні дії осіб, що саме шукають і чому це все знаходиться саме в цьому підприємстві. Усі ці моменти мають бути визначені в ухвалі. Але в нас на сьогодні в ухвалі взагалі нічого не прописується — там пишеться, що звернувся такий, хочете те й те, тому, згідно зі статтею, суд ухвалив рішення дозволити зробити обшук тощо.

Я зустрічав ухвали, коли слідчий суддя в Києві надає дозвіл на вилучення оригіналів документів з початку реєстрації підприємства, яке було зареєстроване в 1995 р., а події слідчий розслідує у 2015 р. Питання: навіщо слідчому документи з 95-го року? Ось це, я вважаю, зловживання. Слідчий суддя має на це впливати і казати слідчому, що так робити непотрібно.

Щодо питання арешту, то слідчі звертаються до слідчого судді з клопотанням про накладання арешту на рахунки підприємства і арешт рахунків ПДВ – віртуальних коштів. Накладаються у зв’язку з чим? У зв’язку з тим, що ті кошти, які знаходяться на рахунку, вони здобуті злочинним шляхом. Або ці кошти мають доказове значення, тобто для чогось, або, якщо особа є дійсно підозрюваною (керівник або підприємець) – для того, щоб забезпечити компенсацію у виконанні рішення суду. Інших підстав нема.

Наведу приклад: Печерський суд виносить ухвалу про арешт рахунків ПДВ – там, по-перше, немає живих коштів. Яке вони мають доказове значення, якщо це фікція? Але от якраз це і є перешкодою діяльності підприємству, тому що коли заблокований рахунок ПДВ, підприємство не може зареєструвати податкову накладну та вести свою діяльність.

Такий арешт може «висіти» необмежену кількість часу, оскільки в нас визначених часових меж для розслідування кримінального провадження немає. Воно може бути і місяць, і два, і рік. Питання: а як же тоді працювати підприємству? Оце я вважаю найбільшим ударом по бізнесу. Те, що проводиться обшук – я не вважаю, що це величезний тиск, але такі дії я вважаю відвертим тиском на підприємство. У нашому випадку, щодо наших клієнтів, ми звертаємося до суду з вимогою скасувати цей арешт і цей же Печерський суд його скасовує. Виходить, що одні накладають – інші скасовують, а кабінети – один навпроти одного. Навіщо це робити? Незрозуміло. Тому я вважаю, що слідчий суддя, як мінімум, має зменшити кількість цих обшуків внаслідок того, що буде вдаватися в це питання, а вдаватися він може тільки в тому випадку, коли не будуть величезні стопки паперів на столі. А стопок не буде, коли будуть менше ходити, а менше будуть ходити, коли буду займатися реальними справами, а не займатись «обілечуванням» підприємців.

– А якщо говорити про безпідставні атаки на підприємців – чому податківці дозволяють собі таку поведінку? Вони відчувають свою безкарність?

– Я думаю, що так. По-перше, з мого досвіду, фактично всі обшуки і всі тимчасові доступи супроводжуються якимось керівником – це може бути з прокуратури тощо. Під час проведення слідчих дій слідчий завжди комусь телефонує, з кимось консультується – «чи забирати це майно, чи не забирати, а що робити, якщо нема, а тут мені не дозволяють» – і завжди є якийсь «друг», який дає поради.
Я вважаю, що саме цей друг і є якийсь «старший», який фактично буде прикривати в майбутньому всі недоліки, допущені в роботі цим слідчим – це безкарність і сподівання на прикриття своїх незаконних дій з боку старших товаришів.

Крім того, на сьогодні немає механізму, який би дозволяв підприємствам реально доводити протиправність дій слідчого. Наприклад, якщо в період обшуку слідчий допустив якісь порушення, то це максимум може бути визнано, коли справа дійде до суду, буде оформлений як доказ протокол, і оцей протокол може бути визнаний неналежним доказом. Тобто при розгляді справи не будуть враховуватися обставини, які зафіксовані в тому обшуку і все. Але цим можна скористатись лише тоді, коли справа дійде до суду, а цього не відбудеться. Тому, фактично, вона буде заморожена. Інша якась скарга до прокурора як до процесуального керівника теж не дасть відповіді, тому що прокурор зазначив, що слідчий – процесуально самостійна фігура, він здійснює розслідування і всі зауваження ви можете подати до слідчого судді. Врахуйте, що там обмежена можливість оскарження. Як правило, до суду доходить менш ніж 90 відсотків, і тоді менш ніж 90 відсотків не можуть захистити свої права.

В такій ситуації є можливість, яку, я вважаю, потрібно використовувати – це практики Європейського суду. Там у разі, якщо слідчий дозволяє собі якісь неправомірні дії, наприклад, пошкоджується майно підприємства, завдається якась матеріальна шкода, хтось заїхав на якомусь транспортному засобі, пошкодили або вибили двері абощо – це є матеріальні збитки. Я вважаю, що це не потрібно залишати, варто все це описати, здійснити фото- та відеофіксацію (на сьогодні фіксація обшуку є обов’язковою, тож потрібно будь-якими можливими засобами зафіксувати і, якщо буде доведено, що цей матеріальний збиток спричинений, тоді вже з цього органу, який здійснює розслідування, вимагати сплати цих коштів). Але ми повинні розуміти, що ці кошти будуть сплачені з державного казначейства і фактично за рахунок всіх платників податків.

А от щоб ці кошти були сплачені з кишені слідчого – такого механізму немає. Якби він існував, то будь-який слідчий подумав би спочатку – можна зробити щось чи ні, а не телефонував би старшому товаришу.

– Чи був на вашому досвіді хоча б один слідчий, притягнутий до відповідальності?

– Є слідчі, які притягнуті до відповідальності. В нашому випадку здійснюючи так званий юридичний тиск на керівників прокуратури і так далі, ми доводили те, що слідчий вчинив або бездіяльність, або протиправні дії. Проте максимум цього слідчого притягали до відповідальності – комусь давали догану, комусь давали сувору догану, когось понизили у звані тощо. Але питання в іншому: наскільки це важливо для слідчого? Оскільки навіть за запізнення на роботу можна отримати догану.

– Виходить, що слідчі, як депутати – недоторканні?

– 100%. Таке покарання в жодному разі не змусить слідчого працювати законно. Має бути покарання або грошове, або, якщо грошове не допомагає, то це як мінімум обмеження волі. Паралельно звільнення особи з правоохоронних структур без права обіймати посади та з обмеженням доступу всім родичам трьох майбутніх поколінь взагалі підходити близько до державних посад.

– А як держава могла б врегулювати ці правопорушення і запобігти зловживанням слідчими на роботі?

– Я вважаю, що запобігти цьому зловживанню можна двома речами: контроль та невідворотність покарання. Ті особи, які не зможуть справитися з цими двома критеріями, просто повинні звільнятися.

– Тобто посилення покарання за порушення?

– По-перше, покарання і доступ будь-яких осіб до можливості поскаржитись на особу має бути вільним. Будь-яка особа може прийти зі зверненням, яке потім має бути ретельно перевіреним. Якщо в цьому зверненні будуть дійсно встановлені певні факти порушень, винний має бути відсторонений і це питання має бути передано не в службу внутрішньої безпеки, а має бути створений якийсь незалежний орган, який ці дії буде перевіряти. У нас же сьогодні в Національній поліції, наприклад, є своя служба внутрішньої безпеки і вона підпорядковується керівнику цього ж органу. То про що ми можемо говорити?

– Назвіть ТОП-3 порушень слідчих під час обшуків.

– Слідчі сьогодні теж не дурні. Я не можу це назвати зловживаннями – всі порушення пройшли площину законодавчу, тобто ми бачимо, що слідчий суддя взяв та арештував ПДВ рахунки, хоча це повний нонсенс, один раз спробував – суддя арештував. Може хтось і розуміє, що це «блеф», але ситуація повторюється. А рішення суду мають виконуватися. Я вважаю, що це порушення вже допущено слідчим суддею, і як наслідок – порушення слідчого, але з іншого боку він виконує рішення суду і він зобов’язаний це зробити.

Інша справа, в чому полягають порушення слідчих – в тому, що для всіх представників слідчих органів (я маю на увазі і оперативних працівників і слідчих) особа, до якої вони приходять або з обшуком, або за тимчасовим доступом, вона для них вже апріорі злочинець. Але це неправильно. Звідси, мені здається, дуже багато бід, оскільки слідчі відносяться до цього підприємства або до адвокатів цього підприємства як до злочинців. Тому відверто й така неповага, відверта агресія, тому що слідчий подумки вважає їх злочинцями.

– Тобто тут навіть питання етики постає?

– Точно. З іншого боку – я розумію, що бувають випадки, коли необхідна якась сила і у зв’язку з цим залучають спецпідрозділи тощо. Вони вважають, що вони головні. Тому вилучають телефони, заганяють всіх якусь окрему кімнату, забирають усе, що вважають за потрібне (комп’ютери, сервери абощо). Але закон каже, що вилучити можна тільки те, що має відношення до розкриття злочину. То як ти можеш пальцем показувати, що забирати, якщо ти навіть не знаєш, що це таке? Тому я вважаю, що це непрофесійність слідчого, підкорення слідчого своєму старшому товаришеві або керівнику і третє це корисливість дій правоохоронців при розслідуванні злочину.

– Поговоримо про конкретну ситуацію: представники ДФС заїхали на підприємство «Еліт Парфум» на БТР. Чи мали право вони таке робити?

– Звичайно, що використання спецтехніки та спецзасобів – це виключні моменти. Будь-яка слідча дія, зокрема й обшук, проводиться спокійно. Є підприємство, є центральний вхід-вихід, особа може зайти, пред’явити ухвалу та проводити слідчі дії. Чим був зумовлений заїзд на бронетранспортері – незрозуміло.

– Чим взагалі він може бути зумовлений?

– Я думаю, що в цьому випадку суд не міг таке дозволити. Крім того, я вважаю, що це все ж таки порушення. Чому? По-перше, суд у своїй ухвалі надає дозвіл на проведення обшуку конкретно якимось працівникам – слідчому Івану Петрову, наприклад, і ще комусь. Саме ці особи можуть зайти на підприємство першими, пред’явити ухвалу і тільки потім розпочати проведення слідчих дій. Якщо хтось заїжджає на БТРі, ми ж не знаємо, хто заїхав, тоді ми маємо їх сприймати як злочинців, оскільки використання цієї спецтехніки може бути виправдане лише в тому випадку, коли там ловлять злочинців, коли там якісь озброєні люди перешкоджають діяльності. Але просто заїжджати на БТРі – я вважаю, що це тиск і спроба залякати людей. Іншого пояснення немає. Якщо хтось не відчиняє двері, то є відповідний підрозділ, викликається поліція, яка намагається зайти, можна зайти примусово – це закон дозволяє. Я припускаю, що особа, якій слідчий суддя дозволив проводити обшук в БТРі, не знаходилась. Такі особи є порушниками, обшук проводиться тільки слідчим. Якщо б там, наприклад, якісь тітушки перешкоджали – тоді інша справа, заїжджає спецпідрозділ, але не для проведення обшуку, а для того, щоб вгамувати цих осіб. Але обшук – це тільки слідчі. Обґрунтовано лише тоді, коли реально якісь злочинці, які об’єктивно підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів, але не економічних, а проти життя та здоров’я, людяності, терористи і так далі – от проти таких осіб можливим є застосування якоїсь техніки, зокрема й для того, щоб їх налякати. Але стосовно бізнесу, який не порушує закон і не створює шкоди здоров’ю і життю громадян, застосування спецтехніки – це неетично й інакше як тиск це не назвеш.

– Конкретно в цій ситуації передумовою до заїзду на БТР була перевірка палива, яке нібито виробило підприємство. Підприємство постачало та виробляло альтернативне паливо, а слідчі шукали звичайне пальне. Виходить дисонанс. Як мав відреагувати власник чи директор підприємства на такі неправомірні дії податківців?

– Ситуація складна. Звичайно, що в тих умовах було важко керівнику прийняти швидке та виважене рішення. Якщо здійснюється порушення під час проведення слідчих дій, то перше, що має зробити власник, коли побачив цих осіб на порозі – це заспокоїти свій персонал, щоб не було паніки. Друге – терміново здійснити телефонний дзвінок адвокату або кількома адвокатом для того, щоб вони прибули на місце події, оскільки саме ці особи є кваліфікованими спеціалістами, які знають, як може діяти слідчий і як фіксувати його порушення. Третє – в будь-якому випадку не конфліктувати з цими особами, щоб не спровокувати їх, поводитися чемно. Якщо з боку правоохоронних органів йде відвертий тиск, а це дуже часто відбувається, не сприймати його близько до серця, а розуміти, що вони так діють через те, що вони такими є, в них таке завдання – налякати. Тому якщо є якась конфліктна ситуація – не боятися викликати «102».

Я зразу скажу, що патрульна поліція, яка приїде, не скаже, щоб податківці йшли додому – вона нічого не зробить. Але, як мінімум, зможе зафіксувати факти порушення і згодом, якщо слідчі будуть порушувати закон, цей виклик перетвориться в кримінальне провадження, в рамках якого зможуть розслідувати дії цього слідчого або групи слідчих чи інших правоохоронців. Тому – виклик поліції. І найважливіше, будь-які дії правоохоронців фіксувати на засоби для того, щоб потім можна було довести протиправність їхніх дій – це буде змушувати правоохоронців не порушувати закон. Оскільки коли вони знають, що їх хтось знімає, то вони поводитися зовсім по-іншому, ніж тоді, коли вони знають, що камер немає.

Далі я вважаю, що якщо ці порушення зафіксовані, не варто цуратися і писати скаргу до прокуратури, оскаржувати дії слідчого, якщо це можливо згідно з Процесуальним кодексом, обов’язково, якщо ти прокурор – скарга до відповідної кваліфікаційної комісії й так далі, для того, щоб особа, яка вчинила це порушення, після цього ходила на різні комісії та доводила, що вона діяла правомірно. Як мінімум, вона витратить час і потім, якщо вона потрапить в таку ситуацію, вона, ймовірно, не захоче знову ходити по різних інстанціях. Це маленький вклад у те, що ми будемо виховувати належних професійних правоохоронців.

54321
(1 vote. Average 5 of 5)
Leave a reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *