Чи спроможна держава «виконати» рішення суду?

Відповідно до Конституції України, судові рішення, які набрали законної сили обов’язкові для виконання по всій території Україні для усіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і звичайних громадян. Виключень немає ні для кого. Чи діє цей принцип на практиці? Чи спроможна держава «виконати» рішення суду?

В практиці нашої юридичної компанії ADVICE був кейс, де ми захищали інтереси клієнта у спорі з податковим органом. Суть спору полягала в наступному. На адресу підприємства прийшов наказ про проведення виїзної документальної перевірки органами державної податкової служби.

Звичайно, ми ретельно дослідили як підстави винесення такого наказу, так і виявили інші порушення, в тому числі щодо процедури його направлення тощо. Маючи стійку правову позицію та докази порушення норм Податкового кодексу України з боку фіскалів, звернулись до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним даного наказу.

Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження, що фактично дозволяло суду розглядати справу у невизначений строк (так найчастіше відбувається в судах адміністративної юрисдикції). Однак, маючи на меті отримання рішення у найкоротший строк, шляхом подання відповідних клопотань та скарг, ми змусили суд прийняти рішення протягом 3 місяців (хоча законом визначений 60-тиденнний термін). При цьому нам вдалося довести протиправність дій податкового органу та отримати рішення про скасування наказу про проведення виїзної документальної перевірки органами державної податкової служби.

Податковий орган, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, однак, не сплачуючи судовий збір. В подальшому, подавав клопотання про надання додаткового часу для його сплати. Звичайно, такий спосіб затягування процедури оскарження не був на користь платника податків, оскільки рішення не вступало в законну силу.

Враховуючи такі обставини, нами було прийнято принципове рішення щодо прискорення розгляду апеляційної скарги податкового органу. Шляхом численних заяв та скарг, ми фактично змусили апеляційну інстанцію прийняти рішення по суті апеляційної скарги. Так, останній повернув апеляційну скаргу податковому органу, а саме підприємство отримало рішення суду, яке набрало законної сили. Начебто все добре для підприємства.

Однак, наш принцип діяти до повного завершення захисту прав нашого клієнта змусив нас повернути сплачений судовий збір за рахунок податкового органу.

Звернувшись до суду, останнім було видано виконавчий лист. Здавалося б усе добре, але, за час розгляду справи, назва податкового органу змінилася з «Державна фіскальна служба» на «Державна податкова служба». Це стало перепоною у виконанні самого рішення щодо відшкодування судових витрат.

Однак, ми звикли до непередбачуваних обставин, та пішли шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні і отримали додаткове рішення суду. Звертаємо увагу, що дуже важливим є наявність на виконавчому листі, ухвалі гербової печатки суду, а не печатки канцелярії суду.

Отримавши ухвалу суду про заміну сторони та виконавчий лист – ми звернулися до Державної казначейської служби з метою стягнення відповідної суми коштів. Однак, знову непередбачувані обставини. Суть їх полягає в тому, що відповідно до абз. 8 ст. 2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим законом і до 1 січня 2021 року не застосовується норми частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу, якими передбачено здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, виплати, у яких держава – боржник, зупинені.

І це при тому, що Європейський суд з прав людини неодноразово (пілотне рішенні «Іванов проти України», «Бурміч та інші проти України») наголошував на гостру проблему невиконання рішень в Україні, відсутність ефективних засобів захисту у разі невиконання рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

І тут постає питання якості роботи законодавчого органу, який замість спрощення, робить ускладнення. Шановні депутати, припиніть безвідповідальне прийняття рішень, не провокуйте знищення принципу «невідворотності виконання рішення суду».

Залишається сподіватись, що ця ситуація буде виправлена найближчим часом. І ми нарешті почнемо не лише прописувати на папері правові стандарти, але й реально втілювати їх у життя. Ми все одно зробимо все, аби рішення суду було виконано, а посадовці податкового органу відчули відповідальність за свої протиправні дії.

Автори : адвокат Віталій Кулаков, юрист Христина Римець